Віршики про Новий рік для дітей"Маркуша"

Віршики про Новий рік для дітей

Поділіться з друзями:

Віршики про Новий рік для дітей

віршики новий рікУ бабусі-холодусі


Є. Найт

У бабусі-холодусі
Усміх сяє на лиці,
Ходить в теплому кожусі,
З дивним пензликом в руці.
Раз мазок і два мазок –
На вікні цвіте бузок,
А на другім – сад казковий
Біля місяця-підкови.
А на третім – срібний дім,
Іній світиться у нім.
Всі дивились, дивувались,
Хто художник – здогадались.
Дід Мороз хвалив бабусю
Чарівницю-холодусю,
З нею в танці закружляв,
З Новим роком привітав.

Сюрприз

Юля Турчина

Під зелену, під ялинку
Ставляв Дід Мороз корзинку:
В ній цукерки та пакунки,
В ній солодощі, дарунки,
І для цуцика сюрприз –
Кістку Дід Мороз приніс!

Дід Мороз

О.Бересньов

Дід Мороз Червоний ніс
Цуценя мені приніс.
Я здивовано дивлюся –
Дід у маминім кожусі!
Очі і нього голубі,
Як у тата весняні.
І сміється так, як тато,
Тільки в бороду із вати.
Звісно, тато. Я вдаю,
Що його не впізнаю –
Хай порозважається,
Може, сам признається.

Подарунки від зайчика

А. Музичук

Через поле, через ліс,
З пагорба в долину
Подарунки зайчик віз
Діткам на ялинку.

Їхав навіть уночі,
Не боявсь нічого,
Бо летіли два сичі
Попереду нього.

І освітлювали путь
Очі їх – вуглинки.
Подарунки привезуть
Вчасно на ялинку.

Заячий карнавал

Л. Костенко

– Вітре, вітре, ти не вий!
У звіряток – рік Новий.
Зорі світять на ялинці,
Дід Мороз приніс гостинці.
Прометем собі доріжки,
Потанцюємо хоч трішки.
Маски зробим з будяків,
Налякаємо вовків.

Коник Цок

Ганна Чубач

Їде коник: цок та цок!
Підганять не треба!
Ясні очі зірочок
Дивляться із неба.

А дорогу замело.
Саночки стрибають.
Їде коник у село.
Там його чекають.

Скоро буде Новий рік!
Вже ялинка сяє.

І тому цей коник Цок
Дуже поспішає.

Він везе у саночках
Діточкам на втіху
В розфарбованих мішках
Лісові горіхи.

Вірші про новорічну ялинку для дітей

Лісова ялинка

В. Паронова

В лісі випав білий сніг,
Наступає Новий рік.
Стали думати звірята,
Як зустріть чудове свято.
– Ось ялинка зелененька,
Ні велика, ні маленька.
Ми прикрасимо її,
Заспіваємо пісні.
Білка принесла горішки,
Їжачок – гриби та шишки,
Ведмежатко – пряники
Та смачні медяники.
Дятли, снігурі й синиці
Посідали на ялинці
І сказали: «Пишну хвою
Ми прикрасимо собою».
Дуже гарна і розкішна
У звірят ялинка вийшла!

Кмітлива Дівчинка

Інна Кульська

У Лесі на ялинці
На нижчій з гілочок
Лисичка у хустинці
Танцює гопачок.
А на горішній гілці,
Задерши гребінець,
Грає на сопілці
Півник-співунець.
Леся любить співуна,
Береже його вона,
Тому лукаву Лиску
І вішає так низько:
– Схочеш вгору лізти,
Мого півня їсти, –
А зась!

Звірі

Г. Чубач

Сам собі не вірю: на ялинці – звірі!
Хоч маленькі, а страшні!
Всі підморгують мені:
Вовк, лисиця, два ведмеді…
Хоч маленькі, але вредні:
Коли стежу я за ними,
То вони горять очима.
Мама каже: – Чуєш, Вово,
Всі ці звірі – іграшкові!
– Але я, матусю, їх чомусь боюся!

Веселі дитячі віршики про зиму

Срібні дерева

А. Первомайський

Срібні дерева,
Срібне гілля,
Сріблом пухнастим
Вкрита земля.
Срібні у синьому
Небі хмарки.
В срібних заметах
Срібні стежки
Срібний-пресрібний
Ліс приберіг
Білочці срібний
Срібний горіх.

Річка сховалась

А. Качан

Річка сховалась: є і нема –
Замурувала річку зима.
Там, де рибалки кидали сіть,
Можна сьогодні пішки ходить
І розглядати щуки на дні,
Наче крізь чисте скло у вікні.
Там, де латаття влітку цвіло,
В гості побігла стежка в село.
Ріжуть алмазом лід ковзани
Там, де гойдала хвиля човни,
Січень надворі, а для дітей
Тьохкає крига, мов соловей.

Дід Мороз

К. Перелісна

Попід вікнами Мороз
Ходить-щулиться
То загляне у садок,
То на вулицю.
– Де ж то дітоньки мої
Поховалися?
Та невже вони мене
Налякалися?
Я їм шкоди не зроблю
Ані трішечки,
Тільки носика вщиплю
Для потішечки.

Вчусь у Мороза

В. Паронова

Глянь, на вікнах візерунки,
Від Мороза подарунки:
Квіти срібні, льодяні,
Гарні-гарні, як у сні,
І ялини-деревини
Всі закуті у крижини.
Мама каже: «Придивись,
Малювать в Мороза вчись!»
Я беру альбом і фарби,
Намалюю дуже гарно
Всю засніжену ялинку
І Снігурчину хатинку,
Зайчика вухастого,
З інею сріблястого.

Морозенко

В. Скомаровський

Височенько чи низенько,
В кожушку чи в шубі –
Умостився Морозенко
На столітнім дубі.

От, мовляв, побавлюсь де я
Листям лопотючим –
Та й дихнув собі знічев’я
Вітерцем колючим.

Раз дихнув – і облетіли
Жолуді доспілі,
Ще дмухнув – і задзвеніли
Віти посивілі.

Потім дмухав без угаву
І згори, і з долу,
Шарпав крону кучеряву,
Зовсім охололу.

Після хуги снігової
Голо в лісі й лузі.
Тільки дуб стоїть, як воїн,
В листяній кольчузі.

Вже зима в дорозі

Олександр Богемський

Спить під листям їжачок,
Під камінчиком – жучок,
Дідусь – під кожухом,
Зайчик вкрився вухом.
Вже зима в дорозі
На скріпучім возі.

Зимонька

Л. Забашта

Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум”яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.

Гостює в нас зима

В.Кленц

Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.

Зима

В.Бичко

Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.

Віршики для дітей про зимові розваги

Лижі

Оксана Лущевська

Плаче Віра дуже гірко:
«Покаталася на гірках!»
На руці аж два синці,
Ще й замурзані штанці!
Але сльози – то вода:
Нові лижі – от шкода!

Ковзани

Катерина Перелісна

У сестри є ковзани –
Ціле горечко мені!
Як іде тепер гуляти,
То мене не хоче брати.
– Я на ковзанку іду,
Ти впадеш там на льоду.
Нащо б я таке казав?
Я ще й разу не упав!

Саночки

К. Перелісна

Гарні сани, та скривились
На досаду дітворі:
Тільки сядеш – вже й скотились…
Через голову з гори!

В сніг упасти – то не смішки!
А санки гег-ген летять!
І доводиться вже пішки
Нам санчата доганять.

Гра у сніжки

П.Воронько

Із доріжки до доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився.
Під горою зупинився.
Зверху сніг і знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!

Я лечу

Г. Бойко

Я лечу, лечу, лечу –
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз,
Мимо сосен і беріз.
Мимо сосен і беріз –
На галяві зупинивсь.
Я веду, веду, веду
Саночки на поводу –
Бо з гори санчата мчать,
А на гору не хотять.

Що ми зліпили?

В. Терен

Гірку ліпимо нову –
Білу-білу, снігову.
Та від сонця, від тепла
Наша гірка потекла.
Галас на подвір’ячку:
Ми зліпили річечку!

В день народження Оксанки

Г. Чубач

В день народження Оксанки
Принесли сусіди санки.
Та на вулиці ще боса
Жовтолиця ходить осінь
І нанизує намисто
З трубочок сухого листя.
А заплакана Оксанка
По дорозі тягне санки
І питається в усіх:
– А сьогодні буде сніг?
Всі сміються: – Ця дитина
Гарно їздити повинна!

Віршики для дітей про віхолу, завірюху

Реве, свище завірюха

Т.Шевченко

Реве, свище завірюха,
По лісу завило,
Як те море, біле поле
Снігом покотилось.

Віхола

Петро Король

Неспокійна віхола у село приїхала.
По дорозі посріблила
Звірам брови, птахам крила.
В двері стукає і в шибку
Срібним перснем швидко-швидко:
-Відчиняйте двері, люди,
Танцювати з вами буду.

Мандрівниця-віхола

Аркадій Музичук

– Мандрівнице-віхоло,
Ти ішла чи їхала?
и з вітром летіла?
То, може б, спочила –
На ліжечку, на перині
У затишку, у хатині,
Тут є ласка матусина,
Тут є казка бабусина. –
Та сказала нам віхола
Крижаним своїм голосом:
– Не для цього я їхала
Із півничного полюса.
В ополонці я миюся,
На морозі я гріюся,
Щоб гуляти по волю,
Щоб хурделить уволю.

Дитячі вірші про зиму класиків української літератури

Зимові свята

Максим Рильський

Вже перший сніг кружляє над землею.
І тихо падає. Уже вода
Замерзла на озерах. Опада
Останнє листя і яснить алею.
Останній сніг, там бурий, там блакитний,
Іще лежить в окопах і ярах,
Ще в пам”яті метелиць білий жах,
Ще сонце спить.

З вікна

Василь Симоненко

Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став.Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.

Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин –
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.

Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким.
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним…

Сипле сніг

І.Франко

Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні,
Міріадами летять
Ті метелики холодні.

Одностайні, мов жура,
Зимні, мов лихая доля,
Присипають все життя,
Всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття,
Одубіння, отупіння
Все покрив, стискає все
До найглибшого коріння.

Сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає…
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає.

Зимою

Богдан Лепкий

Сипле, сипле сніг,
Криє переліг,
Білим килимом лягає
Аж під наш поріг.
Легкий білий пух,
Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі й завірюх.
Тишина кругом.
Спи спокійним сном,
Заки збудешся весною
З рутяним вінком.

Снігурі

Олександр Олесь

Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі…
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки…
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина – і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі.

Микола Вінгановський

Лягла зима, і білі солов”ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко.

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов”ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам”ять наша – мак в колисці.

Ліна Костенко

Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй , певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде…

Зимова пісенька

Л.Глібов

Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії –
Буде, як мара!
День і ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!

Вірші про сніговика, снігову бабу для дітей

Подарунок

М. Пономаренко

Сніговик для сніговички
Сплів із снігу рукавички.
Попросила сніговичка:
– Подаруй ще й черевички.
Із бурульок крижаних,
Буду ковзати у них.

Сніговик

О. Сенатович

Сніговик Морквяний ніс
Вгору віника підніс
І питає: «Перехожі,
Чом на мене ви не схожі?
Я стою, а ви в бігах,
Ви у пальтах, у шапках…
Гей, скажіть, у вас носи,
Як у мене, – для краси?»

Снігова баба

О. Пєнєгіна

Сніжну бабу ми ліпили,
На санчата посадили.
Повезем її гуляти,
А вона від нас – тікати.

Ми за нею скоком, скоком,
А вона все боком, боком,
За щось зачепилася,
З гірки покотилася.

Дідів портрет

П.Воронько

Ми ліпили сніжну бабу,
Доки вечір наступив.
А вночі якийсь незграба
Шапку й вуса приліпив.

Підійшов Омелько-дід
Усміхнувся: «Все як слід.
Шапка, вуса й борода,
Ще й чуприна вигляда.

Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зробили діти!»
Вмить зібрався цілий рід:
«Справді, з баби вийшов дід!»

Снігова баба

О. Маружний

Порошить метелиця
Білим снігом стелеться.
На подвір’я, як жива,
Вийшла Баба снігова.

У вбранні зимовому,
Гарному, казковому
На сніжку вона стоїть,
Ще й ногами тупотить.

Є у баби палиця,
Баба нею свариться.
Чорні очі аж горять:
Краще Баби не чіпать!

Смачне снідання

Г. Чубач

У дворі під Новий рік
Хизувався Сніговик:
– Із великої морквини
В мене ніс, як в Буратіно!
Зайчик двором пробігав,
Той великий ніс украв.
І тихцем, без хизування,
Він зробив
Смачне снідання.

Вірші про життя тварин і птахів взимку
для дітей

Зайчикові вуха

Валентина Каменчук

Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Дуже змерзли вуха,
Він і чоботи узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Виглядають вуха.
– І чого ти зажуривсь? –
Цокотять синички,
– Ти на вуха одягни
Теплі рукавички.

Білий кіт

В.Бондаренко

Котик вибіг за ворота,
А на вулиці – зима!
Білий сніг і білий котик –
І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.

Кошенятко зранку милось

Р. Скачко

Кошенятко зранку милось
Зирк – усе навколо біле!
Зрозуміло: це Сірко
Перекинув молоко.
Он сметана на паркані
І дерева у сметані.
Морщить носа котик Няв:
Хто ж Сірку допомагав?
Тут не витримали ми:
– Все це витівки зими!

Ведмідь

Надія Кир’ян

Ведмідь заліг
У свій барліг,
Коли на землю
Випав сніг.
Коли ведмідь устане,
Тоді і сніг розтане.
Ведмідь-сонько
Усе ще спить,
Тому і сніг
Навкруг лежить.
Коли ведмідь устане
Тоді і сніг розтане.

Ведмедик

Світлана та Юрій Ходоси

Спав ведмедик до весни
Біля стовбура сосни.
Наче ковдра, білий сніг
Укривав його барліг.

Зайченятко вийшло з хати

Володимир Кленц

Зайченятко вийшло з хати:
– Ну й морозива багато!
На дахах і на ялинах,
На горбочках і в долинах!
Усміхнулася зайчиха
І на те сказала тихо:
– Втіха, синку, для усіх –
Це ж бо випав перший сніг!

Ковзанка

Валентина Каменчук

В горах ковзанку з води
Збудували холоди.
Взявши крила в білі боки
Танцювали там сороки.
Білки, лиски і зайчата
Вчились їздить на санчатах
Не ловив і вовчик гав –
На льоду пісні співав
Так цікаво, так завзято,
Що забудеш їсти й спати!
Аж ведмедик клишоногий
Вухо висунув з барлоги!

Бідний зайчик

Катерина Перелісна

По дорозі зайчик скаче,
Сніг глибокий, зайчик плаче,
Змерз він дуже, і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити, де присісти?
Щось поїсти.
Треба швидше у лісочок,
Де стоїть старий пеньочок.
Сніг лапками розгрібати
І корінці там шукати.
Аби кори трохи згризти….
Ой, як хоче зайчик їсти!

Танцювали зайчики

Леонід Куліш-Зіньків

Танцювали зайчики у гайку,
На сніжку біленькому, на сніжку.
Вибивали лапками гопака,
Хоч мела хурделиця
Ще й яка.
Гарно побігайчики
Стриб та скік –
Зустрічали зайчики
Новий рік.

Перший сніг

М. Петренко

Чорна ворона
Каркнула:
– Кра!..
Гляньте –
За хатою
Біла гора!
Біло на вулиці,
Біло в гаях,
Сливи і яблуні
В білих шапках.
Білі городи,
Білі поля.
В білому світі
Чорна – лиш я!

Вранці біля хати

Л. Куліш-Зіньків

Вранці біля хати
Малесенькі сліди –
Зайчатко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.

Годівнички

Анатолій Камінчук

Я ладнаю годівнички
Для горобчика й синички,
Для малого снігурця
Крихт насиплю і пшонця.
Прилітайте, друзі милі,
Не лякайтесь заметілі!

Кожушок

П.Воронько

Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.

Як забіг у нім до хати,
Хутко стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.

Снігурі в саду

Олена Плавенчук

У саду зимовому –
Білий дим.
На гілках ліхтарики –
Блим та блим.
Ой, яке ж то
Видиво чарівне –
У пташинок
Пір’ячко вогняне!

Ой, не жарти

Л.Повх

Ой, не жарти, не сміх –
Уночі випав сніг,
Вийшов рано в двір Гусак,
Міряв сніг і так, і сяк,
І поважно мовив він:
Випав сніг аж до колін.
Качка снігом побрела:
– Ні тут буде до крила!
Як поміряв Горобець
По двору з кінця в кінець,
Пострибав він – гоп та гоп!
Каже: «Снігу аж по дзьоб!

Тексти пісеньок для дітей про Новий рік, Діда Мороза, новорічну ялинку

У лісі, лісі темному

У лісі, лісі темному,
Де ходить хитрий лис,
Росла собі ялиночка
І зайчик з нею ріс.

Ой, снігу, снігу білого
Насипала зима.
Прибіг сховатись заїнько –
Ялиноньки нема!

Їшов тим лісом Дід Мороз,
Червоний в нього ніс,
Він зайчика-стрибайчика
У торбі нам приніс.

Маленький сірий заїнько,
Іди-іди до нас!
Дивись – твоя ялиночка
Сія на весь палац!

Володимир Мацуцький

«Ялинонька» (за темою віршів Є. Кудашевої «Елочка»)

У лісі народилася,
У лісі і зросла.
Завжди струнка ялинонька
Зеленою була.

Співала Завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай!»
Вкладався снігом Сніговій,
вкривав зимовий гай.

Там заєць із зайчатами
Під гілками стрибав,
Тоді як вовк, голодний вовк
У полі десь гасав.

Під новий рік Морозко Дід
Прийшов в казковий ліс,
Зрубав красу-ялиноньку
І дітворі поніс.

І ось в вбранні святковому
На радощі дітей
Ялинкою казковою
До нас вона іде.

Ялинонька №1

Ялиноньки веселої діждались, друзі, ми!
До залу принесли її з холодної зими.
Стоїть вона, мов дівчина,
В барвистому вінку,
Ми біля неї з піснею
Кружляємо в танку.
Новий рік! Новий рік!
Пісенька лунає.
За віконцем на поріг
Сніг-сніжок лягає.
В хоровод веселий свій
Стали всі хлоп’ята,
І стрічають рік Новий
Білки, зайченята.
Гей, давайте з усіма
Будемо співати!
Свята кращого нема,
Як сьогодні свято.
Йшов ти, Діду, довго,
Всі стоптав доріжки.
То ж сідай із нами
Та спочинеш трішки.
Закружляв сніжинок рій.
Здрастуй, здрастуй, рік Новий!

Ялинонька №2

Ялиноньки веселої діждались, друзі, ми!
До залу принесли її з холодної зими.
Стоїть вона, мов дівчина,
В барвистому вінку,
Ми біля неї з піснею
Кружляємо в танку.

Приспів

Здрастуй, ялиночко,
Здрастуй, дивиночко,
Снігом припала,
Як засіяла,
Біла зориночко!

Приспів

Виросла з луночки,
З тихої брунечки.
Ти нам наснилась,
В лісі зустрілась.
Здрастуй, красунечко!

„Ой, зима, ти зима”

Ой, зима, ти зима, Не ходи до нас дарма,
Більше снігу нанеси,
Всі дорожки притруси!
І дорожки, і горбки,
Щоб котилися санки ( двічі)

Ой, зима, ти, зима!
Не ходи до нас дарма!
Краще збігай у ліси
І ялинку принеси!
Вибачай, нам не просту –
Новорічну, золоту! ( двічі)

Ой, зима, ти, зима!
Ти прийшла вже недарма –
Гори снігу намела,
Нам ялинку принесла!
Закружляв сніжинок рій.
Здрастуй, здрастуй, рік Новий! ( двічі)

„Святкова”

Гей, давайте з усіма
Будемо співати!
Свята кращого нема,
Як сьогодні свято.

Приспів:

Новий рік! Новий рік!
Пісенька лунає.
За віконцем на поріг
Сніг-сніжок лягає.
Вся ялинка в іграшках –
Кульки, намистинки…
Он бурульки на гілках,
Зірочки, сніжинки.

Приспів

В хоровод веселий свій
Стали всі хлоп”ята,
І стрічають рік Новий
Білки, зайченята.

Приспів

Весела-зимова пісенька

Костянтин Павляк

Вчора випав перший сніг,
Вийняв лижі я з комори,
Став на них – і в ліс побіг.
Вийняв лижі я з комори,
Став на них – і в ліс побіг.

Пробігаю повз ялини,
Повз смереки і кущі,
Всі вони цієї днини
В білі вдягнені плащі.
Всі вони цієї днини
В білі вдягнені плащі.

Біло-зелено навколо,
Сніг рипить, мов бите скло,
І так весело ніколи,
Ще ніколи не було.
І так весело ніколи,
Ще ніколи не було !

А за мною – сірий вовчик,
В нього зуби, мов щипці,
Та його я не боюся,
Бо в мене палиця в руці.
Та його я не боюся,
Бо в мене палиця в руці.

Поділіться з друзями:

Comments

comments

Категорія: Поезія  Мітки: ,
Ви маєте можливість слідкувати за коментарями за допомогою RSS 2.0-стрічки. Ви маєте можливість залашити коментар, або Трекбэк з Вашого сайту.

Залишити коментар

XHTML: Ви можете використовувати наступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>